Стейтен-Айленд (Richmond County)
Перший контакт європейців з островом і його жителями був зареєстрований в 1524 році: Джованні да Верраццано відвідав острів, перепливши через протоку Нарроуз (англ. the Narrows). У 1609 році Генрі Гудзон оголосив острів голландською торговельною територією, назвавши його Статен Ейландт (нід. Staten Eylandt) на честь парламенту Північнонідерландської конфедерації — Генеральних штатів (нід. Staten-Generaal).
І хоча першу голландську угоду про нову колонію Нідерландів було підписано на Мангеттені в 1620 році, Стейтен-Айленд залишався неколонізованим голландцями протягом багатьох десятиліть. У 1639-1655 роках голландці зробили три спроби встановити постійний контроль над островом, але кожного разу ці спроби зазнавали поразки через конфлікти з місцевими індіанськими племенами.
Лише в 1661 році в селищі Ауде Дорп (нід. Oude Dorp — «Старе село») вперше було встановлено угоду про постійне голландське володарювання, але лише на південь від Нарроуз — недалеко від району Південного пляжу (South Beach), де проживала невелика група валлонів і гугенотів, вихідців з Нідерландів.
З 1947 року на Стейтен-Айленді знаходилася міське звалище, яке закрилося лише у 2001 році. Зараз ведуться роботи з рекультивації для створення зон відпочинку і розваг.
Стейтен-Айленд вважається «спальним» районом Нью-Йорка. У порівнянні з іншими районами (Бронксом, Брукліном, Мангеттеном і Квінзом), життя тут спокійніше: до 1960 року в південній частині острова розташовувалися фермерські господарства. Після побудови моста Верразано, який зв'язав Стейтен-Айленд з Брукліном, почалося його активне заселення. На вулицях стало більше транспорту, дорожніх пробок, аварій і дорожніх робіт. Проте, район вважається одним з найпривабливіших для городян, особливо російськомовних, яких тут налічується до 20 %.
Про деякі нюанси життя на цьому острові в 2009 році режисером Джеймсом ДеМонако було знято художній фільм «Стейтен-Айленд» (англ. Staten Island).